Увійти Зареєструватися

Вхід у аккаунт

Логін *
Пароль *
Запам'ятати мене
2e89225431c3f6741b7721c632d85dd9.jpg
f84f777d96e8ab67a514a9bda016a497.jpg
093d628311fa1f0b07bfb4e5fb4c0c47.jpg
Блоги фанів


The Greatest Show in Himos

Додано: Пт., 02 вер. 2016 від  . Переглянуто (разів): 677

Коротка передісторія, або як все почалося

Рік тому, у вересні 2015, найбільший фінський телеканал YLE вирішив підготувати подарунок до 20-річчя Nightwish та попросив фанатів з усього світу надіслати короткий відеоролик про те, чому кожен з нас любить цей гурт. Ні на що не розраховуючи, я надіслала їм своє відео, а через тиждень отримала відповідь: «Дякуємо за участь у проекті Fellow Imagineers. Вітаємо із проходженням до наступного етапу відбору». Далі слідували інструкції щодо зйомки ще кількох відео. Я була дуже здивована та слухняно виконувала усі завдання від режисерів майбутнього документального фільму протягом декількох місяців, особливо ні на що не сподіваючись. По завершенню зйомок (чи, ліпше сказати, збору відео від фанатів), я отримала несподіваний пакунок з Фінляндії: автографи гурту, новий альбом, футболку та письмову подяку за участь у фільмі від режисерів і продюсера. Цілком задоволена собою, я на якийсь час й думати забула про цей проект.

Електронний лист, який приголомшив мене, надійшов 1 липня, тобто менш ніж за 2 місяці до прем’єри документалки. У ньому йшлося про те, що я, разом із іншими фанатами, відео яких включені до фільму, запрошена на закриту прем’єру, що відбудеться у Фінляндії за присутності й самих музикантів. Кілька днів я обдумувала цю пропозицію та, втративши спокій і втомившись від безсонних ночей, придбала авіаквиток до Гельсінкі.

To Nightwish With Love

Прем’єра фільму-подяки гурту від фанатів була приурочена до останнього фінського концерту Nightwish в рамках туру EFMB, який відбувся 20 серпня у парку Хімос, що у містечку Ямся за 240 км від Гельсінкі. Низький уклін транспортній системі Фінляндії, завдяки якій дорога до Хімоса хоч і не легке, та проте цілком здійсненне завдання. У самій Ямсі, яка більше схожа на велике село, ніж на місто, шанси знайти бюджетне житло дорівнюють майже нулю, тому я зупинилася в Тампере. Тампере мені сподобався – прекрасне, зелене місто, де, навіть у вечір п’ятниці, всі люди приємні, усміхнені, та, всупереч стереотипам, тверезі. Аби встигнути на свій автобус до Хімоса, потрібно було вийти з готелю о сьомій ранку. Вперше у житті мене мучив страх не почути будильник і проспати, та в результаті я майже не стулила очей, частково від нервів, частково від галасу гарячих фінських парубків у сусідньому номері (до речі, одного з них звали Емппу :) ).

Дорога з Тампере до Хімоса займає трохи більше години. Хотілося спати, але заплющити очі та прогавити шанс помилуватися фінськими краєвидами – просто злочин. Трохи про Хімос. Взимку – це відмінний горнолижний курорт, з найдовшими й найвищими схилами у південній Фінляндії. Котеджі у традиційному фінському стилі стоять на березі прекрасного озера. Влітку – це популярне місце для відпочинку на природі всією родиною. І ось тепер сюди з’їзджаються прихильники Nightwish, аби привітати гурт із ювілеєм. Біля одного з котеджів сидить не дуже твереза компанія металістів і гучно й радісно вітає кожного перехожого.  Вхід на концертний майданчик знайти не важко – треба просто йти за людьми у футболках Nightwish. Чергу на вхід почали займати ще о 9 ранку. Аби уникнути непорозумінь, організатори видавали усім спеціальні номерки. В цілому, люди були дуже привітні. Прихильники приїхали із різних куточків світу – Чилі, Бразилії, Австралії, – і всі були в захваті від Фінляндії та її людей.

14089235 1102995976461610 296315561329892796 n

14063811 1102995129795028 4055134660298130771 n

14114583 1102955543132320 198730188 o

14139438 1102955909798950 1160833257 o

14137807 1111395555621652 1542345704 n

О 13:30 фанати, які були запрошені на прем’єру, почали збиратися у зазначеному місці. Усі дуже нервували та погано уявляли собі, що зараз відбуватиметься. Хвилини очікування тягнуться дуже довго, і разом з тим усередині все стискається від напруження. І ось, нарешті, до нас виходять вони. Ні, не музиканти, а режисери фільму – Харто Хяннінен і Кайса Аленіус. Вони дуже привітні, усміхнені, проте стурбовані не менше фанів: вони не знають, чи сподобається їх робота глядачам. Приємно вразило те, що й Харто, й Кайса одразу упізнали мене, згадали моє ім’я та дуже тепло привітали міцними обіймами. Повз охорону вони проводять нас до приміщення, Хімос Арени, де ще раз вітаються з кожним, спілкуються, пропонують напої, і, врешті-решт, ми займаємо місця. І знову хвилини очікування. Щоб час пройшов швидше, робимо кілька фото, режисери дякують усім та намагаються шуткувати, хоча кожна людина в залі дуже нервує. Кайса щиро зізналася, що готова розплакатись, і попросила, щоб ми теж не стримували емоції.

І ось ми починаємо дивитися фільм. Трохи дивне, як на мій погляд, рішення, та першу (меншу) частину фільму ми дивилися без музикантів. Може, так було заплановано з самого початку, а може гурт не встигав. Тим не менш, світло вимкнули, і всі погляди зосередились на великому екрані. На мій жах, майже одразу я побачила себе. А потім ще. I ще. Я не можу сказати, що картинка мені не подобалась, але це було якось… дивно. Дехто почав обертатися (оберталися на кожного, кого впізнавали на екрані), а мої «сусідки», дівчата з Франції та Німеччини, з якими встигли потоваришувати, заспокоювали мене: that’s fine, that’s fine. Ця частинка фільму швидко добігла свого кінця, світло знову увімкнули, а разом з ним увімкнули й камери: повна готовність до прямого ефіру. І ось, завіса справа від екрана колихнулася, в напівсутінках ми побачили силуети Марко, Троя, Флор, Туомаса, Кая та Емппу. Пронизані десятками поглядів, вони були схвильовані та зніяковілі, а Емппу так і намагався сховатися за Каєм. Перш ніж музикантам запропонували сісти, їм довелося сказати по кілька слів промови, і неозброєним оком можна було помітити їхнє хвилювання та тремтіння рук. В такі моменти дуже яскраво видно те, про що Туомас так часто говорить у інтерв’ю: вони – не боги, а прості люди, з такими ж емоціями та переживаннями, як і усі ми. Незабаром світло знову вимикають, і починається основна частина фільму, із прямою трансляцією по всьому світі. Протягом тієї години хотілося мати ще одну пару очей: одну для перегляду фільму, а іншу – для спостереження за реакцією музикантів. Описувати це немає сенсу: на записі в інтернеті кожен може побачити ту палітру емоцій на їхніх обличчях, в той час як ми милувалися переважно спинами, чи, в кращому випадку, профілями музикантів. В самій події було щось надзвичайне та казкове – чи багатьом людям випадає шанс подивитися кіно в одній кімнаті з їхніми кумирами?

Після завершення кіносеансу для музикантів почався другий раунд тортур: їм знову почали тицяти мікрофони, аби вони розповіли про свої враження та відповіли на питання фанатів. І знову було видно їхнє хвилювання, неначе вони зовсім не звикли до такої прискіпливої уваги публіки. Коли питання до гурту закінчилися (хоча ні, то закінчився час гурту для відповідей), оператор зняв невеличкий проморолик, де Флор агітує усіх подивитися To Nightwish With Love. Зробили не менше чотирьох дублів, адже у Флор від хвилювання не одразу вийшло сказати те, що треба було. Після того, гурт швидко та злагоджено пішов до виходу, а Емппу ще й прихопив пляшечку пива, демонстративно сховавши її у кишеню :) Ми аплодували їм стоячи, вважаючи, що це лише частинка дійства, та гурт повернеться, як тільки камери вимкнуться. Та пройшла хвилина, дві, і вони не повертались, а в очах присутніх щастя почало змінюватись на розпач та розчарування. Режисери пояснили, що гурт справді мав залишитись з нами ще мінімум на півгодини аби просто поспілкуватись, та буквально за кілька годин до прем’єри щось трапилося, їх розклад змінився і вони мусять бігти. У цей момент в очі кількох присутніх наповнилися сльозами, і стало зрозуміло, що усі прекрасні враження були вмить зіпсовані та перекреслені жирною лінією. Факт того, що ще хвилину тому я стояла в метрі від своїх улюбленців, так близько, що відчувала аромат їхніх парфумів та цигарок, проте не встигла вручити їм подарунок від фан-клубу, змушував почуватися останньою дурепою. Харто, Кайса та Самі намагалися розвеселити всіх, як могли, та вони й самі були трохи засмучені таким фіналом. Харто великодушно обіцяв передати подарунок від Nighthearts музикантам, а трохи згодом доповів мені, що пакунок вже чекає на них за лаштунками. Ще з годину поспілкувавшись один з одним, режисерами та журналістами, які брали у кожного з нас невеличке інтерв’ю, ми з моєю новою знайомою з Німеччини попрямували до сцени, де вже розпочався виступ Silentivm.

7srHkx4sTnc

IMG 5481

REPQb nFSMU

14191342 1109699712457903 757298607 o

i96cdJzIOCY

The Greatest Show In Finland

Привітати Nightwish з їхнім ювілеєм приїхали їх талановиті та відомі багатьом друзі: відкривали свято Silentivm (виступ яких я майже повністю пропустила із-за прем’єри), далі продовжували чудові протеже Марко Delain, за ними публіку розважав суперхаризматичний Тоні Какко та Sonata Arctica, а після них сценою гасала чарівна бешкетниця Алісса Уайт-Глаз із Arch Enemy. Жоден з перелічених гуртів я до цього на сцені не бачила, але була вражена якістю їхніх виступів.

Delain було дуже приємно слухати, багато пісень припали мені до душі. Публіка приймала їх надзвичайно тепло, а коли на сцені з’явився босоногий Марко, щоб заспівати дуетом, товпа просто оскаженіла від щастя :)

Delain 2

29

Sonata Arctica грали свої пісні в акустичній версії, та навіть останні скептики погодились, що звучання було пречудове. Тоні, із грайливими вогниками в очах, багато шуткував та спілкувався з аудиторією. Особисто мене він просто причарував, особливо, коли декілька раз наші погляди зустрілися, і він зазирнув мені у самісіньку душу :)

14054185 1048717301890964 1839909614456820480 n

Запальні Arch Enemy стали для мене справжнім відкриттям. Я ніколи не фанатіла від подібної музики, і наврядче їхні пісні з’являться у моєму плеєрі, та впродовж всього їхнього виступу я не могла відвести погляд від сцени. Від Алісси йде така шалена енергетика, що устояти проти неї просто немає сил.

14079956 1048717481890946 583507124176572482 n

Довгоочікувані ювіляри мали з’явитися на сцені о 22:00. Затамувавши подих, усі дивилися на кропітке приготування сцени до виходу Nightwish. У такі моменти кожна секунда очікування тягнеться цілу вічність. Нарешті грає добре знайоме інтро. Дослухати його до кінця не судилося – його перериває голос Річарда Докінза. Розпочинається Shudder Before the Beautiful, музиканти виходять на сцену та публіка скаженіє. Звичайно, фінських фанатів важко назвати темпераментними, проте їх всеохоплюючу любов до Nightwish видно неозброєним оком. Що відбувалось далі важно описати, адже усі поринули у вир емоцій. Музиканти викладались на повну, звучало багато пісень з нового альбому, та й про старі не забули: було приємно чути Bless the Child, Wishmaster, The Poet and the Pendulum. Аби додати вражень, гурт не поскупився на спецефекти. Ті, хто стояли у перших рядах, відчули все це на собі: нас поливали,смалили й коптили, неначе курок-гріль. Декілька разів жар від піротехніки був таким сильним, що ми верещали, більше від болю, ніж від захвату, але і в цьому була своя родзинка. Коли вже більша частина шоу була відіграна, відбулося дещо, від чого в мене очі на лоба полізли – на сцену вийшов не хто інший, як перший басист Самі Вянскя. Зазвичай мене здивувати важко, та тоді я отетеріла настільки,що з хвилину не могла поворухнутися й повірити у справжність того, що відбувається. Коли перед концертом одна журналістка питала мене, яких сюрпризів я очікую від гурту під час виступу, я й близько не могла подумати про таке. Дуже цікаво було споглядати Самі на власні очі, адже, ясна річ, я бачила його тільки на фото. З часом він трохи погладшав, як мені здалося, та змінився мало. Приємно було спостерігати й за реакцією бешкетника Емппу, який щиро радів можливості знову грати з Самі на одній сцені, як і багато років тому. Не встигли ми оговтатись після такого сюрпризу, як послідував новий, та вже більш очікуваний: під гучні оплески за барабани сів Юкка, аби заграти разом із своїми друзями Last Ride of the Day. Народ під сценою пищав і верещав, адже Юкку й досі люблять і дуже чекають. Останнім сюрпризом того вечора стала повна версія The Greatest Show on Earth та пишний салют. Коли гурт вийшов вклонитися, тисячі сердець під сценою шалено калатали та не хотіли вірити в те, що ця казка скінчилася. Шоу було видовищним, грандіозним, неперевершеним. Сповнена емоцій, я відіслала гурту повітряний поцілунок, і майже не впала, коли отримала такий самий поцілунок у відповідь від Марко. Зробивши кілька групових фото, Nightwish пішли зі сцени, осипавши своїх прихильників чорним конфетті. Годинник показував пів на першу ночі, з темного фінського неба світив повний місяць, а нас чекав шлях назад до Ямсі, та це вже зовсім інша історія.

Nightwish Himos 2016 4

nightwish3

nightwish7

14021559 1048719391890755 2215154119824580032 n
Nightwish Himos 2016 1

nightwish18 1024x683

nightwish11

nightwish17 1024x678

DSC 07361.2taivas

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Інтерв'ю & статті

Блоги фанів

Facebook